10 міфів пов’язаних з використанням автоматичного зовнішнього дефібрилятора

10 міфів пов’язаних з використанням Автоматичного зовнішнього дефібрилятора

Міф перший – ДЕФІБРИЛЯТОРОМ МОЖНА ВБИТИ.  Насправді ні. Дефібрилятор САМОСТІЙНО розпізнає ритм, в якому скорочується серце пацієнта, і САМОСТІЙНО приймає рішення щодо проведення розряду. Від рятівника абсолютно нічого не залежить, його задача просто виконувати голосові команди дефібрилятора.

Міф другий – ДЕФІБРИЛЯТОР ЗАПУСКАЄ СЕРЦЕ. Часта картина яку нам демонструють в кінофільмах: пряма лінія на екрані (ізолінія), яка означає що серце зупинилося, розряд дефібрилятора, поява нормального (синусового) ритму.  Якби дефібрилятор дійсно запускав серце – його б назвали “Стартер”. Насправді основна дія дефібрилятора закодована в його назві: “ДЕ”-відмінити, ”ФІБРИЛЯЦІЯ” –фібриляцію. Отже задача дефібрилятора – відмінити фібриляцію. Фібриляція шлуночків— стан, при якому шлуночки скорочуються з частотою 300-700 ударів за хвилину незалежно один від одного, відповідно серце не встигає розслабитися щоб наповнитися кров’ю, тому цей стан супроводжується відсутністю викиду крові з серця. Цей стан несумісний з життям. Отже дефібрилятор зупиняє фібриляцію.

Міф третій – ДЕФІБРИЛЯТОР МОЖЕ ПОМИЛИТИСЯ. Всі автоматичні зовнішні дефібрилятори мають систему самоконтролю. Вони проводять тести всіх систем щодня. Якщо ж дефібрилятор сам в собі знаходить помилку, на передній панелі його загорається червона лампа, або ж значок сервісу (ключик), та дефібрилятор починає видавати звуковий сигнал що три хвилини.

Міф четвертий – ДЕФІБРИЛЯТОР НАДТО ВАЖКИЙ ТА ВЕЛИКИЙ. Сучасні автоматичні зовнішні дефібрилятори займають мінімум місця. Є моделі, вага яких складає 500грам, а за розміром можна прирівняти до невеликого ноутбуку.

Міф п’ятий – ДЕФІБРИЛЯТОР ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ. Автомачичні зовнішні дефібрлятори багаторазового використання. Вони мають всього два елементи, які потребують періодичної заміни, це електроди і батарея.  Електроди одноразові і потребують заміни після кожного пацієнта. Батарея потребує заміни лише якщо вона має низький заряд. В середньому батереї АЗД вистачає на 4 роки експлуатації  або ж на 50 розрядів.

Міф шостий – АВТОМАТИЧНИЙ ЗОВНІШНІЙ ДЕФІБРИЛЯТОР ПОТРЕБУЄ ПОСТІЙНОГО НАГЛЯДУ ТА СЕРВІСУ. Насправді сучасні АЗД прилади абсолютно автономні і не потребують надмірної зовнішньої уваги. Дефібрилятор самостійно повідомить Вам про несправність чи про низький рівень батареї.

Міф сьомий – СЕРЦЕВО-ЛЕГЕНЕВА РЕАНІМАЦІЯ ЕФЕКТИВНА І БЕЗ ДЕФІБРИЛЯТОРА. Насправді серцево-легеневою реанімацією лише продовжується час клінічної смерті, тобто лише підтримуємо клітини мозку живими. Нажаль майже неможливо лише серцево-легеневою реанімацією перевести фібриляцію в нормальний синусовий ритм. Тому шанси на успішну серцево-легеневу реанімацію без дефібрилятора дорівнюють нулю.

Міф восьмий — ЯКЩО БУДЕ НЕОБХІДНО, ПРИЇДЕ ШВИДКА ДОПОМОГА І ПРОВЕДЕ ДЕФІБРИЛЯЦІЮ. Так швидка приїде, але коли??? Ефективна саме рання дефібриляція. РАННЯ – це на першій, максимум другій хвилині після раптової зупинки кровооббігу. Якщо розряд проводився на 1-2 хвилині, відсоток успішних реанімацій складав 98, якщо ж на 10 то менше 50, за умови що проводилася серцево-легенева реанімація.

Міф дев’ятий – Я НЕ ВМІЮ НИМ КОРИСТУВАТИСЯ, Я ЗРОБЛЮ ЛИШЕ ГІРШЕ. І не треба вміти досконально! АЗД спеціально створений для людей без медичної освіти. Для медиків є інші дефібрилятори – мануальні. Ваша задача – принести дефібрилятор до пацієнта і виконувати голосові команди. АЗД дуже прості у використанні. Вони мають одну або максимум дві кнопки в залежності від моделі. Перша кнопка “Увімкнути”, друга кнопка –“Розряд”.

Міф десятий- ДЕФІБРИЛЯТОР НАДТО ДОРОГИЙ. Це зовсім не так. Ціни на АЗД можна прирівняти до цін на якісний мобільний телефон.